Про фінансову стабільність

Стабільна й ефективна фінансова система, якій довіряють громадяни і бізнес, – необхідна умова для розвитку економіки. Національний банк сприяє фінансовій стабільності, допомагаючи фінансовій системі ефективно виконувати свої функції та бути стійкою до криз. Ми вживаємо заходів, щоб звести до мінімуму ризики для всієї фінансової системи та допомагаємо банкам протистояти системним ризикам.

Національний банк постійно вдосконалює інструментарій для сприяння фінансовій стабільності у країні.

Що відбувається за фінансової стабільності:

фінансова система ефективно перетворює вільні кошти громадян та бізнесу на кредити та інвестиції;
фінансова система ліквідна та капіталізована, а відтак стійка до кризових явищ;
платежі та розрахунки здійснюються вчасно та в повному обсязі;
учасники фінансової системи зважено оцінюють ризики та управляють ними;
труднощі окремих фінансових установ не поширюються на систему в цілому.

Як Національний банк сприяє фінансовій стабільності?

Національний банк регулярно оцінює ризики для фінансового сектору та економіки в цілому. Щоб досягнути фінансової стабільності, ми застосовуємо такі підходи:

провадимо макропруденційну політику;
підтримуємо банки як кредитор останньої інстанції;
сприяємо фінансовій стійкості банків, насамперед системно важливих;
здійснюємо нагляд (оверсайт) за банками, платіжними системами та системами розрахунків;
здійснюємо стрес-тестування банківської системи та найбільших позичальників банків.

Щоб досягти фінансової стабільності, Національний банк діє спільно з іншими регуляторами за такими напрямками:

запобігання кризам та їхньому поширенню,
розвиток фінансової системи для посилення її стійкості до криз,
ліквідація наслідків кризових явищ.

Хто впливає на фінансову стабільність?

На фінансову стабільність впливають дії та рішення:

Національного банку,
Міністерства фінансів,
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На розвиток та стійкість фінансової системи впливає також діяльність Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших державних органів.

Як виміряти фінансову стабільність?

На відміну від монетарної політики, де існує основна ціль (цінова стабільність) та індикатор для вимірювання основної цілі (переважно індекс споживчих цін), макропруденційна політика, метою якої і є забезпечення фінансової стабільності, значною мірою покладається на якісні (тобто не вимірювані кількісно) цілі й не має єдиних універсальних показників для їх оцінки.

Проте існує спектр показників, які допомагають виміряти рівень фінансової стабільності (наприклад, рівень непрацюючих кредитів в економіці, коефіцієнти боргового навантаження, співвідношення наданих кредитів до вартості застави та багатьох інших), а також комплексні індикатори, які дозволяють оцінити поточну ситуацію у фінансовому секторі, проте не дають прогнозу подальшого розвитку ситуації (наприклад, Індекс фінансового стресу, представлений у Звіті про фінансову стабільність НБУ).

Для оцінки фінансової стабільності центробанки також вимірюють стійкість системи за різних сценаріїв (зокрема шокових), вивчають фінансові зв'язки фінансових установ (з іншими фінансовими установами та клієнтами), проводять опитування банків та компаній.

Чому саме центробанки переймаються фінансовою стабільністю?

У більшості країн виявилося, що регуляторами, які мають необхідні знання, експертизу та ресурси (людські, організаційні, фінансові), й по суті відповідають за фінансову стабільність, є центральні банки. Відтак сприяння фінансовій стабільності стало частиною мандатів багатьох центробанків світу.

НБУ отримав такий мандат у 2015 році. Законом України «Про Національний банк України» (ст. 6) встановлена функція сприяти фінансовій стабільності (як другий пріоритет після підтримання цінової стабільності).

Як центробанк може сприяти фінансовій стабільності?

Український центральний банк має широкий інструментарій для забезпечення фінансової стабільності. Перше, що НБУ робить — якісний аналіз та інформування/попередження про виявлені ризики. Якщо попередження недостатньо, регулятор може застосувати макропруденційні інструменти: вимоги до капіталу чи ліквідності, а також інші (секторальні) інструменти.

Чи є процес застосування інструментів прозорим?

Національний банк дотримується рекомендацій Європейської ради із системних ризиків (ESRB), яка у 2013 році рекомендувала уповноваженим органам чітко та публічно визначити цілі та інструменти макропруденційної політики. У переважній більшість європейських країн на сьогодні це зроблено та оприлюднено у макропруденційних стратегіях. Так само Національний банк України визначив цілі та інструменти політики забезпечення фінансової стабільнсоті у Стратегії макропруденційної політики. Окрім того, Національний банк регулярно інформує громадскість про заплановані зміни у регулюванні через публікації на сайті Національного банку, на офіційних сторінках Національного банку у соцмережах та під час зустрічей зі ЗМІ, учасниками ринку та експертами.